РЕМОТВІРНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ДІЄСЛОВА

М.В.Реуцький, М.С.Ковальчук


РЕМОТВІРНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ДІЄСЛОВА


Концепція актуального членування речення була новим поштовхом у дослідженні значущості тих чи інших компонентів у мовленні. Початок комунікативного аспекту вивчення речення слід пов’язувати з діяльністю членів Празького лінгвістичного гуртка, саме їм належить активізація розгляду речення у різноманітних вимірах. Голова Празької лінгвістичної школи В.Матезіус здійснив відкриття, показавши, що явище, у якому бачили суто психологічну природу (тобто реалізацію психологічних особливостей інтерпретаціі, сприйняття явищ та відношень об’єктивного світу у мовних одиницях), насправді є лінгвістичним.
Власне, всі наступні концепції комунікативної будови речення спираються на визначальні підходи В. Матезіуса та Ш. Баллі. При цьому наголошуються ті чи інші моменти актуального членування. Остаточне вирішення проблеми актуального членування вимагає врахування між’ярусних взаємодій мовних одиниць і визначення статусу морфологічних категорій у формуванні загальної комунікативної перспективи речення [3; 123-125].
Визначення основи повідомлення і ядра повідомлення стало визначальним чинником розмежування т е м и і р е м и. Ці терміни у сучасній лінгвістиці найпопулярніші.
Визначаючи т е м у, дослідники актуального членування речення відзначають три її ознаки:
1. ” Це вихідний пункт висловлення ” [4;6];
2. Вона актуально менш значуща, ніж рема;
3. Тема – частина речення, яка звичайно відома і зумовлена попереднім контекстом, виступаючи носієм “даного”.
Р е м а виступає носієм наступних трьох ознак:
 Реуцький М.В., Ковальчук М.С.,2002

1. Вона містить те, що повідомляється про тему;
2. Актуально значущіша, ніж тема, вона містить у собі основний зміст повідомлення і є комунікативним центром висловлення;
3. Вона виступає носієм “нового”.
Переважно в реченнєвій структурі тема передує ремі: Молода пані/ заметушилася, просячи всіх до вечері (О.Пчілка); Євгенія/ кинула довгий погляд питання ( Н. Кобринська). Але при умові необхідності наголосити інформацію і логічно її вичленувати рему інколи виносять на самий початок повідомлення: Тихо й темно/ на світі божому (Н. Кобринська); Вранці наробили чаду самоваром/ і через те голова боліла (М. Левицький).
На сучасному етапі деякі дослідники ведуть мову про ремотворчий потенціал дієслова. Так, наприклад А. Загнітко звертає увагу на ремотворчій потенціал морфологізованого (вираженого дієсловом) присудка[3;128]. Такий присудок може утворювати просту (1) та комплексну рему (2):
1. Товаришки /потакнули; Панок /посатанів (М. Яцків); Одні/ говорили, інші/ слухали .
2. Панок / витріщив очі; Три красуні/ не зводили з нього очей; Ілона/ горнулася тепер до нього (М. Яцків).
У своєму дослідженні автор наголошує, що для присудка типовою позицією є позиція реми, хоча за членами речення не закріплені якісь певні функції в актуальному членуванні [3;129].
Російська дослідниця І. І. Ковтунова теж зробила чималий внесок у вивчення питання про ремотвірний потенціал дієслова, детально описавши роль різних частин мови у актуальному членуванні висловлення. Зупинимося на комунікативній характеристиці інфінітива та відмінюваної форми дієслова.
На думку Ковтунової, для інфінітива більш характерною є функція теми, тому в якості реми він виступає у синтагматично незалежних висловленнях, у яких є присудком [ 4;89]: Говорити / - річ нудна. Працювати / слід до дна!( Б.Грінченко); Вивісити білий прапор – / означає здатися; Жити – / означає
 Реуцький М.В., Ковальчук М.С., 2002
мислити.
У синтагматично залежних висловленнях позиція реми для інфінітива є результатом актуалізації: темою виступає іменний присудок, а ремою – інфінітив-підмет: Мрією її дитинства було/ мати собаку; Нашим завданням до цього часу було/ ілюструвати розмаїття поглядів.
Відмінювана форма дієслова має значно ширші можливості ремотворення: Минають/ дні, минають/ ночі, минає/ літо
(Т. Шевченко); Лінійка /заворушилася, задні ряди/ почали проштовхуватися у перші; Валерій Максимович/ нахилив голову і одійшов убік (Г. Тютюнник).
Висловлення не може бути без реми, яка становить його комунікативний центр. Наявність же теми в ньому – необов’язкова. Можливі висловлення з нульовою темою, весь склад яких утворює одну комплексну ( за Ковтуновою) [4;47] рему . Вони повідомляють про подію, не виділяючи вихідного пункту повідомлення. Такі висловлення називають н е р о з ч л е н о в а н и м и : Був чудовий весняний ранок; Жили-були дід та баба; Ставало дуже холодно.
Нерозчленовані висловлення існують з метою введення до контексту нової особи, предмета, повідомлення про якусь подію, стан чи часовий відтинок [4;49] – вони утворюють речення із специфічним значенням предиката наявності: Почулися кроки; Пролунали приглушені постріли; Пролунав дзвоник. Такі речення не членуються, оскільки вони утворюють цілісний семантичний комплекс – предикат [2;316] . У формуванні більшості подібних конструкцій беруть участь найрізноманітніші дієслівні форми.
Ця стаття не є, звичайно, повним висвітленням питання про ремотвірні можливості дієслова як частини мови. Ми зробили першу спробу аналізу інформативної цінності морфологічної одиниці, якій притаманні такі описові граматичні категорії як особа, час, стан, вид та спосіб. Але саме це дослідження вже є певною новацією у висвітленні комунікативного аспекту мови, бо вивчення явища проходить на декількох мовних рівнях (морфологічний,
 Реуцький М.В., Ковальчук М.С., 2002
синтаксичний та ін.). Також планується продовжити роботу в напрямку опису різноманітних експресивно-стилістичних конструкцій з урахуванням виражальної функції дієслова.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Горпинич В.О. Морфологія української мови ( дієслово, прислівник, станівник, модальник, службові слова): Навчальний посібник ( текст лекцій), ДДУ, 1999;
2. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис. Монографія. – Донецьк: ДонНУ, 2001;
3. Загнітко А.П. Український синтаксис: науково-теоретичний та навчально-практичний комплекс. – Донецьк., ДонДУ, 1995;
4. Ковтунова И.И. Современный русский язык. Порядок слов и актуальное членение предложения – М.: “Просвещение”, 1976;
5. Русанівський В.М. Дієслово – рух, дія, образ – К.: “ Радянська школа”, 1977.
6. Русанівський В.М. Структура українського дієслова. – К.: Наукова думка, 1986.
7. Сучасна українська літературна мова. Синтаксис / За ред. І.К.Білодіда. – К.: Наукова думка, 1972.
8. Шведова Н.Ю. Активные процессы в современном русском синтаксисе (Словосочетание). – М.: Наука, 1966.
9. Шведова Н.Ю. Впросы описания структурных схем простого предложения // Вопросы языкознания. – 1973. - № 4. – С. 31-41.
10. Швец А.В. Разговорные конструкции в языке газет. – К.: Изд-во Kиев. ун-та, 1971.



Максим Владимирович Реуцкий Днепропетровск
Максим Владимирович Реуцкий
Интенсивное обучение с любого уровня украинскому и латинскому языку, разговорный болгарский язык, подготовка к экзаменам.
Интенсивный курс довузовской подготовки "Украинский за 60 часов".
Выдаётся методическое пособие, осуществляется многоуровневый контроль знаний. Тестовый контроль знаний. подробнее»


обучение          



 Авторизация

Регистрация >>